Трикутник без округлостей

17.07.09 Дарина ГОРЯЧЕВА

Виходить «Заборонена любов» — сентиментальна історія про творчий любовний трикутник за участю Сієнни Міллер і Кіри Найтлі, начисто позбавлена еротики.

Поет Ділан Томас (Меттью Ріс), страшний п'яниця і гулвіса, навіть під час війни залишався вірний звичкам. Призиву він унаслідок нетверезого здоров'я не підлягав, а тому, поки нормальні герої рятували світ, Томас писав вірші, бухав і підгортав двох пані. Одна з них, блондинка, що не відрізняється чернечими звичками, була його законною дружиною Кейтлін (Сієнна Міллер). Інша, брюнетка Віра Філіпс (Кіра Найтлі), трудилася співачкою і все ніяк не могла забути, що в дитинстві у неї з Томасом трапилася нагода. Тріо вмудрялося не тільки підтримувати мирну дружбу, але і щасливо співіснувати утрьох. Спочатку в квартирі Філіпс, потім, після короткої перерви, коли компанію розбавив наречений Віри, що незабаром відбув на фронт, блакитноокий лейтенант Кіллік (Кілліан Мерфі), – в сільському будиночку на березі моря. Втомлений і трохи помішаний після Другої світової, Кіллік, повернувшись до Англії, виявився украй незадоволений положенням справ, що представилося його погляду.

Всі ці події або, принаймні, чимала їх частина дійсно мали місце в житті Томаса.

Історія підтверджує і факт алкоголізму поета, і його вільний від забобонів шлюб. Стверджується навіть, що був в житті Ділана випадок, коли на поріг його дома прибув озброєний чоловік по імені Вільям Кіллік і трохи не перестріляв всіх присутніх. Загалом, розказана на словах, драма, майже реальна, палка і трохи непристойна, подавала певні надії. Наприклад, на еротику з життя творчих осіб на зразок «Генрі і Джун» чи ж, на худий кінець, на стильну багаторівневу ретродраму у дусі «Спокутування».

З'ясувалося, проте, що заповітний рейтинг R був виданий картині зовсім не за пікантність, а за військові сцени.

Пік розпусти – безневинне бултихання у ванні, а якщо що виходить за рамки, то виникає за кадром. Тема ніжної дівочої дружби і суперництва, перерісшого в жадання, також залишається нерозкритою. Причому незадоволеними підуть після сеансу не тільки еротомани, але і ті, хто чекав від «Забороненої любові» розумного або хоч би красивого авторського кіно. Хіба що ви погодитеся визнати за красу, що горять в тьмі блакитним, очі, розфокусовану Найтлі перед мікрофоном і нав'язливі пасторальні пейзажі з дитячою коляскою.

Діалоги скачуть між вульгарністю і плакатним пафосом, з кожною хвилиною віддаляючи думку про схожість з фільмом Джо Райта.

Адже на перший погляд «Заборонена любов» складається з тих же інгредієнтів: пристрасть, війна, ревнощі, зрада, розкаяння, Найтлі.

Але, мабуть, не останнє значення має та обставина, що «Спокутування» зняте по інтелектуальному бестселеру букеровського лауреата Ієна Макьюена, а в основі «Забороненої любові» лежить сценарій Шерман Макдональд, драматурга, відомішого, як «мати Кіри Найтлі».

Навколо фільму взагалі виявляється маса малозначимих, але цікавих деталей.

Наприклад, відомо, що сама Макдональд писала під свою дочку розпусну Кейтлін, але актриса віддала перевагу Вірі, а на роль дружини поета довгий час припускала Лінсді Лохан, яка щосили сурмила про те, як їй подобається наявність в сценарії лесбійського підтексту. Чи ж повідомляється, що продюсер картини Ребека Гілбертсон – справжня внучка Кілліка і Філіпс. А якщо пригадати біографію режисера Джона Майбері, то можна пригадати не тільки, що він автор дуже дивного «Піджака» з тією ж Найтлі, але і те, що у 2005 році він потрапив в сотню найвпливовіших гей-персон Великобританії.

На тлі подібної полунички вже навіть якось ніяково згадувати, що музику до фільму написав улюбленець Девіда Лінча Анджело Бадаламенті. Ви запитаєте, чому про цю нісенітницю ми повідомляємо так детально? Так дуже просто: тому, якщо чесно, що все це набагато цікавіше власне фільму. А що з поетами жінкам краще не зв'язуватися – і так зрозуміло.

вывод wme . комплексное продвижение сайта . можете узнать подробнее обо всем на сайте