Балет «Шурале» - знов на сцені Маріїнського театру
01.07.2009 12:54
Іноді вони повертаються - знаменитий балет «Шурале» повернувся на сцену Маріїнського театру. Татарська казка про дівчину-птаха і злий лісовий дух відновлена в хореографії легендарного балетмейстера Леоніда Якобсона. Прем'єра відбулася в рамках фестивалю «Зірки білих ночей», який проходить в ці дні в Петербурзі. Музичним керівником нової постановки виступив маестро Валерій Гергієв. Про прем'єру і історію народження «Шурале» розповідають «Новини культури».
У поемі татарського класика Габдулли Тукая, яка лягла в основу балету, Шурале – це збірний образ лиходія, що натхненний татарськими казками. Хореограф Леонід Якобсон також збирав для своєї постановки національні танці і костюми зі всього Татарстану.
«Татарський національний колорит присутній в цьому спектаклі. Тому і костюми, відповідно, мають татарські мотиви. Там є тюбетейка. Я в ній з'являюся на сцені, як дівчина-птах. Все це пов'язано з татарською казкою», – помічає соліст балету Маріїнського театру Євгенія Образцова.
В день прем'єри в 1950 році «Шурале» одержав другу, неофіційну назву – «татарське «Лебедине озеро»». Дійсно, багато що нагадує про знаменитий балет Чайковського: лиходій, відважний герой, дівчина-птах. У «Шурале» є навіть свій «Танець маленьких лебедів», тільки емоційніший і радісніший.
Після прем'єри в Ленінграді балет «Шурале» був перенесений на сцену Великого. У різні роки в ньому сяяли кращі танцівники країни: Майя Плісецкая, Марина Кондратьєва, Володимир Васильєв. Проте перша постановка Якобсона завжди залишалася зразком, на який треба було рівнятися.
«Була генеральна репетиція спектаклю, і у багатьох на очі навернулися сльози. Тому що спектакль був нами дуже улюблений. Ми застали ще перше покоління танцівників, першу велику плеяду, і дуже горювали, що цей спектакль не в репертурі театру», – признається відповідальний репетитор-постановник Вячеслав Хом'яков.
Над відновленням «Шурале» останніми роками трудилася легендарна прима Маріїнки, улюблена партнерка Рудольфа Нурієва, балерина Нінель Кургапкіна. Вона танцювала в цьому балеті ще у середині 1950-х. Прем'єру і кульмінацію спектаклю – соло своєї вихованки – так і не побачила. У травні цього року Нінель Кургапкіна трагічно загинула.
«Безумовно, я дуже переживаю із цього приводу і хочу цей спектакль від себе присвятити їй», – говорить Євгенія Образцова. Кургапкіна дуже любила постановку Якобсона і повторювала, що є в ній щось варварське і одночасно дитяче. Як і в самій татарській культурі.
© Cul-Turyzm. All Rights Reserved
